«Дихати, щоб жити»: як Паненко Оля проводить майстер-класи в емоційному епіцентрі війни
У серці Харкова під звуки повітряних тривог і розбитих офісів, живе людина, яка не просто продовжує працювати — вона ділиться знанням, тримає себе і людей навколо в тонусі, емоційно й ментально це - Паненко Оля.
Попри біль, тривогу й щоденні виклики, Оля — одна з тих, хто продовжує проводити майстер-класи. Вона не просто передає знання — вона тримає контакт з життям, з людьми, зі своєю глибиною.
Війна як точка перезапуску
Оля має другу психологічну освіту, і лише з початком повномасштабного вторгнення вона наважилася її застосувати.
«Я була першою, хто провів майстер-клас на Омезі //. Це не моя основна робота, але у мене завжди була потреба ділитися. Це — мій внутрішній поклик», — ділиться вона.
Як дихати, коли тривожно?
Один із головних ресурсів Олі — дихання. Вона практикує різні техніки: для заспокоєння, для активації, для концентрації.
«Ми народжуємось з криком — з вдихом. І закінчуємо життя, коли дихання зупиняється. Це природний механізм. Дихання — це наш ресурс, який завжди з нами. Я практикую активне дихання щоранку» — розповідає вона.
Жити в моменті — і ділитися цим
Її філософія проста й глибока: бути в моменті, приймати втрати, визнавати емоції, не тікати — а проходити крізь них.
«Наше тіло витримує короткостроковий стрес. Але довгостроковий — ні. Тому ми маємо відновлюватися. І важливо дозволяти собі слабкість. Бо я — людина. І маю право на все, що відчуваю», — підсумовує Оля.
У кожного з нас є свої внутрішні битви. Але коли поруч є такі люди, як Оля — стає легше. Вона не рятує світ. Але вона рятує простір навколо себе — знанням, чесністю, диханням.